Zapovit

23.02.05

Якщо раптом весняного ранку
Не прокинусь з глибокого сну –
Заспівай мені, милий, веснянку,
Лиш над тілом моїм не сумуй.

Певно, схотіла зостатись
У намріяній казці зі снів,
Не схотіла я знов прокидатись
Вранці назустріч весні.

Чи зимою стомлене тіло
Не змогло у собі побороть
Незбагненну весняную силу,
Світло радості й чисту любов.

Не жалкуй ти за тим, що минуло,
І за тим, що могло лише буть.
Я нічого з того не забуду,
І бажаю тобі не забуть.

Не жалій мене в свому горі,
 І повір – я насправді жива.
Я живу у намріянім морі
І чекаю на тебе тут я.

В чорну сукню вдягни моє тіло,
У мереживо шовк й оксамит,
Не ховай ти мене в домовину
І не втримуй мене ні на мить.

Ти спали моє тіло і пісні –
Розпусти над дорогою снів.
Певно, знаю тепер, що є вічність,
Досягла тепер, певно, мети.

Якщо раптом весняного ранку
Не прокинусь з глибокого сну –
Заспівай мені, милий, веснянку,
Лиш над тілом моїм не сумуй.