Каяття неповнолiтньоi
Благословило небо новий день.
І я цей світ в останній раз любила,
Прощалась з ним, коли ішла на смерть.
Життя моє, не сповнене печалі,
Коли її із кимось розділить.
Гіркими заливать сльозами,
Й горілкою гіркою затопить...
А далі... далі тане в димі,
У сірих хмарах цигарок,
І у дурмані терпкім, сивім
До прірви роблю новий крок.
Я закрутилась в цьому вирі,
Серед загублених назад доріг.
Лиш руки зколоті, синцями вкриті
Й нестерпний біль, розлитий скрізь.
Ось так під чорним вбитим небом,
Було кохання, світло й дим...
Хіба кохання? – секс шалений,
До ранку забуваючи із ким.
А сонце грітиме, як гріло,
Та не мене благословить земля...
Життя прости, що я тебе згубила,
Життя єдине – іншого нема.
Свидетельство о публикации №106021900884
душу, тіло
зарано кликати
могилу
облиш!
що було -
то минуло,
мов
хмара небом
промайнула...
і ще не раз буття-життя
ткне пихою в лайно
кріз каяття...
Нетрезвый Баронет 05.04.2006 15:09 Заявить о нарушении
Ну от наприклад та ж любов -
Мене на світі ще тримає
Не підпуска до прірви знов,
Та скільки того, що штовхає
В оту безодню, в небуття,
Що дивно, як ще вистачає
В любові сил тримать життя...
Дейнеко-Казьмирук Дарина 06.04.2006 23:32 Заявить о нарушении