Каяття неповнолiтньоi

Світило сонце, землю гріло,
Благословило небо новий день.
І я цей світ в останній раз любила,
Прощалась з ним, коли ішла на смерть.

Життя моє, не сповнене печалі,
Коли її із кимось розділить.
Гіркими заливать сльозами,
Й горілкою гіркою затопить...

А далі... далі тане в димі,
У сірих хмарах цигарок,
 І у дурмані терпкім, сивім
До прірви роблю новий крок.

Я закрутилась в цьому вирі,
Серед загублених назад доріг.
Лиш руки зколоті, синцями вкриті
Й нестерпний біль, розлитий скрізь.

Ось так під чорним вбитим небом,
Було кохання, світло й дим...
Хіба кохання? – секс шалений,
До ранку забуваючи із ким.

А сонце грітиме, як гріло,
Та не мене благословить земля...
Життя прости, що я тебе згубила,
Життя єдине – іншого нема.


Рецензии
...зігріє сонце
душу, тіло
зарано кликати
могилу
облиш!
що було -
то минуло,
мов
хмара небом
промайнула...

і ще не раз буття-життя
ткне пихою в лайно
кріз каяття...

Нетрезвый Баронет   05.04.2006 15:09     Заявить о нарушении
Причин щоб жити є немало
Ну от наприклад та ж любов -
Мене на світі ще тримає
Не підпуска до прірви знов,
Та скільки того, що штовхає
В оту безодню, в небуття,
Що дивно, як ще вистачає
В любові сил тримать життя...

Дейнеко-Казьмирук Дарина   06.04.2006 23:32   Заявить о нарушении