Заповiт Iсiлдура

Як умру, то цю каблучку
Ви не одягайте,
Доки Більбо з Хоббітону
Не прийде, чекайте.

І чекайте, доки Більбо
Горлума побачить,
А побачить - хай каблучку
Збереже на пам'ять.

Пройде чималенько років,
І його племінник
І друзяки його вірні
До Роздолу підуть.

А в Роздолі - там на Раді
Рішення всі приймуть,
Що з каблучкою моєю
Дев'ятеро підуть.

Буде серед них і Гендальф -
Майстер на всі руки;
Будуть Леголас і Гімлі -
Ельф і гном, не люди;

Ще і двоє людей буде -
Арагорн-Бродяжник
(всіх імен не перелічиш!)
Й Боромир відважний.

І четвірка з Хоббітону -
Меррі, Сем, Пін, Фродо -
Хай малі, та навидались
І вони уродів.

А як разом вони підуть -
Тут найцікавіше!
Добре, доки вони разом:
Разом веселіше.

Через Морію, що в Тьмяних
Горах заховалась,
Вони підуть, бо гора їм
Зверху не піддалась.

Але в Морії глибокій
Не спіткає щастя
Одного за них. Се є Гендальф.
Буде він змагатись

З Барлогом, якого сила
Будь-кого здолає,
Але Гендальф - це ж не будь-хто!
Гендальф подолає

Ворога, але сам згине
В прірві він глибокій.
Хто залишиться - ті підуть
В Лоріен із Мор'ї.

Але після Лоріену
Лихо відбулося.
Щось зійшло на Боромира,
Щось з ним відбулося.

Відібрать мою каблучку,
Злидень, намагався
У того, кого сам захи-
щати присягався!

Бідний Фродо цю каблучку,
Щоб втекти, надіне,
Схопить речі свої, в човен
Стрибне і поплине.

А за ним друзяка кращий,
Сем, пловець не перший,
Просто кинеться у річку -
Наздогнати мерщій.

І тоді прийдеться Фродо
Сема витягати,
І обидва вони підуть
Землю рятувати.

З ними годі; Боромир же
З орками дереться.
Не здолає, бідний, орків!
А поки збереться

Арагорн на допомогу,
Орки Боромира
Вб'ють тоді вже, що за лихо!
Але що найгірше,

Пін і Меррі - ті до орків
У полон потраплять,
Як їм звідти утікати,
Думать вони стануть.

Арагорн, Леголас й Гімлі
Будуть рятувать їх.
До Ристанії ці троє
В пошуках потраплять.

На шляху до Мустангрима
Стрінеться їм Гендальф,
Тільки Білий, а не Сірий,
Злодіям на лихо.

А як стане Гендальф Білим,
Він себе покаже,
І по всьому Мустангримі
Піснь гучна розляже,

І у Гондор відіб'ється,
Згомонить степами,
Митрандиру слава стане
Поміж народами.

А тим часом Пін і Меррі
Утечуть від орків
І потраплять до Фангорна,
В ліс старий до онтів.

А тоді таке почнеться!
Схаменуться онти,
Ізенгард тоді не встоїть
І усі ті орки.

А тим часом хитрий Горлум
Буде намагатись
Цю каблучку захопити,
А тоді поклястись

Йому нею доведеться,
Бо наш хитрий Горлум
Знає, як пройти у Мордор,
Хоббітам поможе.

В Мордорі крізь все закрито,
От і дума Горлум,
Як поліпше обдурити
Фродо й Сема, от вже!

Проведе хазяїв в Мордор
Тайною тропою,
До Гондору завітають
Разом усі троє.

Ну, а звідти - та й до Шелоб,
Прям до її лігва...
Але тут ми розпрощаймось
Зі трьома усіма,

Бо у Гондорі тим часом
Ціле свято буде:
Повернеться їх Правитель,
Раді будуть люди.

Але людям всім нелегко
В Гондорі прийдеться,
Хоч і Арагорн-Правитель
В Гондор повернеться.

Бо тоді на Кормалені
Буде дужа січа,
І тоді трапиться диво...
Та про це - пізніше.

У Мордорі якась смута:
Тут назула вбито,
Там дель орка... а отута
Й головнеє діло.

Доберуться вже до цілі
Ції вірні друзі...
Та великая спокуса
У моїй каблучці.

Але тут, на щастя, Горлум,
От ще злидень, лізе,
Здобува собі каблучку,
Падає і гине.

І тоді на Кормалені
Відбудеться диво:
Заясніє синє небо
Дивно і красиво!

І тоді по Середзем'ю
Піснь гучна розляже,
Бо Добро завжди і всюди
Свого Злу докаже.

Тож чекайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
2004.