Коли прокидаєшся зранку,
Коли суперечиш собі,
Життя - таке само прекрасне,
а очі - такі ж голубі!
Свої відкриваєш буклети,
Собі ж переказуєш сни.
Весна буде знову... Та де ти?
Утік до чужої весни.
Холодна алея скрутилась.
Серпанком засмічена ніч.
Такі ж золоті в мене крила!
І стільки ж потушених свіч!
До неба підштовхують губи.
До ніг нахилились думки.
Я ще не відчула, як любиш.
Іще не торкнулась руки.
На вухо наступлять погрози,
Відверто зулізуть у сни.
Невчасно заплакали грози
в очах голубої весни.
Весна
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2006
Свидетельство о публикации №106021001974
Свидетельство о публикации №106021001974
Рецензии