Нині я – сповнення радості святої, заклопотане мріями.
Не хворію уперше чоловіком, що дарує мені любов
однією лише присутністю в цьому світі.
Смиренно радію, наче стомлена зимна земля співаю з того, що любов народилася, тобто Син Божий.
Подумки люблю його, кружляю в божевільних танках, цілую його, обіймаю.
Я маю все.
Він відкриває мені сон, чи шлях в сакраменти забуття.
То його ласка чи жорстокість? – не гнати мене, як чужого пса, – не знаю,
та я живу.
Шарудять заповіти Господні, і стає мені трохи сумно від того, що не зможу плекати це натхнення святе нині й повсякчас.
Смиренно
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106020502102
Свидетельство о публикации №106020502102
Рецензии