Не йди до світанку, Іванку, –
в танку закружляю,
читатиму танку японську, співатиму ніч,
торканням душі довіку приворожу.
Не спіши все покинути – ми у іншому вимірі,
де нема перепони – обрати й вічно кохати.
В січні чи лютому
буду розкутою
стрічкою довгою,
нічкою темною,
спекою літньою,
свічею церковною,
рідною мовою.
Не йди до світанку, Іванку, –
Душею співаю, коли твої очі ведуть мене в прірву
Не йди
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106020502084
Свидетельство о публикации №106020502084
Рецензии