І знай, мої губи не терплять покори.
Зійди із дороги, бо вільний цей шлях,
Не втоптуй стежки і не лізь через гори –
Ці двері забиті - не зірвиш і цвях.
Вступись, моє ж серце і жалю не знає,
Як інші не мали й до нього жалю,
Воно не кохає, воно лише грає
В нечесну, зрадливу і болісну гру.
Ці руки не ніжні і ласк не відчуєш,
Бо пестить не вмію – кохаєш змію…
Ти віриш в те щиро, що серце врятуєш,
Не вірю ж в цю казку…і ліпше піду.
Не бігай за мною,…полиш мою думку…
Я буду прощення у себе благать –
Прости, Моє Серце, за біль і за муку,
Що так довелося за мене страждать.
I знай, моii губи не терплять покори...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2006
Свидетельство о публикации №106020202378
Свидетельство о публикации №106020202378
Рецензии
Якщо ти щира у зізнаннях,
Якщо любов лише брехня...
Твоя спокуса у стражданнях!
Твоє кохання тільки гра!
Не вибачайся ти за муки,
І не жалій ніколи жертв!
Хай він не стерпить біль розлуки,
Але для тебе він вже мертв!
Шукай у пристрасті недолю,
Вогнем залий своє життя!
Не віддавай нікому волю
Хай буде вічне відчуття!
Пізнай шалену насолоду,
Пізнай ненависть! Грай завжди,
Цінуй свій розум, гарну вроду,
Пиши у відчаї вірші...
Але якщо твій твір – це жалість,
То я благаю не кажи,
Що у любов ти граєш, радість,
Кохай і в радості живи!
Антоний Перковский 27.02.2006 23:44 • Заявить о нарушении
Якщо любов лише брехня...
Твоя спокуса у стражданнях!
Твоє кохання тільки гра!
Не вибачайся ти за муки,
І не жалій ніколи жертв!
Хай він не стерпить біль розлуки,
Але для тебе він вже мертв!
Шукай у пристрасті недолю,
Вогнем залий своє життя!
Не віддавай нікому волю
Хай буде вічне відчуття!
Пізнай шалену насолоду,
Пізнай ненависть! Грай завжди,
Цінуй свій розум, гарну вроду,
Пиши у відчаї вірші...
Але якщо твій твір – це жалість,
То я благаю не кажи,
Що у любов ти граєш, радість,
Кохай і в радості живи!
Антоний Перковский 27.02.2006 23:44 • Заявить о нарушении