І серце все не у спокої,
І теми роздумам нема…
Чи, може, долі нам такої -
Все вигадки – її нема.
То сльози муками вмивають,
Втопитись в них? Нема жалю…
Мене погрозами лякають,
Погроз таких я не люблю….
Хода, постава, перший подих
І коси вквітчані… Землі,
Лиш їй віддам я сльози-води,
Умиюсь не в сльозах – в росі!
I серце все не у спокоii...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2006
Свидетельство о публикации №106013002027
Свидетельство о публикации №106013002027
Рецензии