Займаєш думки, наче маніяк-гвалтівник.
Навіть не можу просити, щоб зник назавжди.
Розчавлене почуття будяками зростає у кров.
Твоя територія – чуже небуття.
Я боролася з мерцем, ламаючи жінку в собі.
Віддавалася душею, наче востаннє, Богу.
Все, що отримувала, це – пекучий біль.
До речі, дякую китайською – “пекуче”.
То ж я дякувала тобі, не здіймаючи панчох.
Як недолюблена проститутка, їхала додому посеред ночі.
Ти навіть не запитував, чи є в мене срібні дзвони.
Ти байдужий до всього, до мене, тим паче.
Комахи цілуються в небі крилами, не боючись,
що зіллються навічно їхні повітряні душі.
А ти боявся зайвого разу увійти в мене, щоб подарувати оргазм.
Може, ти не міг, а я тебе звинувачую в сих смертних гріхах.
Страх
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106012902274
Свидетельство о публикации №106012902274
Рецензии