Було дуже гірко, та я виганяла себе на пасовисько, як пастир виганя овець на сході сонця.
Цей крок через любов і страждання рятував життя нам обом.
Я не кидалася в кохані обійми, не чергувала на вулиці Краківській з букетами жовтих троянд, не зривала дзвоника на твоїх дверях...
Я “мужньо” чекала на смерть любові, що народилася в серці 8 квітня, коли ми зіткнулися на сходах Сузір’я Випадкових.
Виявилося, що то сузір’я антагоністичного самознищення, де не мешкає справжнє почуття.
Але я перетнула межі субординації і полюбила тебе більше, ніж світсько-скотські утіхи.
Шкода, що не зрозумієш сенсу наших дивних стосунків. Тобі від мене здається, нічого тра...
може,іноді,
...тра...
тра...
тра
Антагония
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106012902117
Свидетельство о публикации №106012902117
Рецензии