Це рух без руху...
Ти осьо лежиш,
а за вікном дерева пролітають,
і ліхтарі,
немов те сонце сяють,
літають птиці десь у небі,
угорі,
а ти лежиш...
Тебе везуть додому,
але якби ж то знали,
як самому тобі погано.
Невловима втома
від того,
що чекає там.
І вперше
за останні 20 років,
тобі не хочеться
до рідної землі.
Бо там якраз свої.
Свої проблеми.
Сум і печаль...
До неї хочеш.
До її кохання.
До її погляду,
та до ласкавих слів.
До ніжних дотиків,
до світлих почуттів...
Якби ж то знали,
як тобі незручно
лежати зараз,
після тих хвилин,
що все зламали...
Ти тепер один.
І ти без неї.
А без неї скучно!
Згадаєш ранок -
хочеться летіть!
Згадаєш завтра -
знову хочеш ранку.
Чи вечора,
чи з заходу та до світанку,
та лише з нею...
Лиш її любить
ти будеш вічно...
Рух без руху...
© Copyright: Виталий Гусев, 2006
Свидетельство о публикации №106012701635
Свидетельство о публикации №106012701635
Рецензии