Про жабу
А назад вдягнути не змогла.
На моїх очах згоряє гірко –
А мені ні світла, ні тепла.
Мабуть, я тепер уже царівна.
Треба хоч люстерко завести.
Попрощалaсь. Ти мені не рівня,
Досить нам багнюками брести.
Буде в мене шах на іномарці,
Будуть в мене квіти й шоколад.
Це ж не те, що стежечку намацувать
В темряві до тебе невпопад.
Буде в мене все цілком нормально...
І куди від благ оцих тікать?
Мабуть, з мене жаба аномальна,
Бо й царівна вийшла отака...
Свидетельство о публикации №106012600223