To sk

Тобі скажу лише „пробач”,
Якщо я знову помилилась,
Якщо в твоїх сумних очах
Своїм бажанням поступилась.

Та чомсь твій світ знайомим здався,
Таким, який шукаю я.
Та якщо ні – я вибачаюсь,
Й з твого шляху відійду я.

Любові хочу – не сховаєш
Тієї правди від усіх,
Хоч незалежною і ставиш
Себе у поглядах других.

Але душа від спраги гине,
Благає й тіло втамувати
Своє бажання... Що робити,
У який бік мені тікать?

Я хочу затишку і світла,
Я хочу виру почуттів,
Я хочу спокою і крику
І все на двох те розділить.

Але я так боюся болю..
Боюся знову стать одна
І ліпше б ти не був собою,
Ніж знов скалічена душа.



Ікар душі моєї

Життя злетіло виром вгору,
Крильми любові підірвало.
Приспало логіку і сором,
І шифер з розуму зірвало!

Лети, Ікар душі моєї,
Об сонце крила не спали,
Бо твої мрії не здійснені,
Твоя реальність – чисті сни.

А що земля? – зійшла з орбіти,
Пішла між зорі мандрувать.
Своїм шаленим, диким мріям
Вона на розтин віддалась.

Так поруч зорі блідо світять –
Німі, холодні і сліпі.
Моє тепло – я їм не рівня,
Горить бо серце у душі.

Не можна потонуть в безодні,
За щастя вище не втечеш,
Або розіб’юсь я об зорі,
Або впаду за край небес.




Стань музою

І знову я втрачаю розум,
Свідомість вкрала темна ніч,
І не спинить це криком „Досить”,
Не скинути тягар цей з пліч.

Безсоння й пристрасть все сміються
І шепчуть голосом твоїм,
А зорі з неба смутком ллються.
...Любов панує над усім.

Та хай вже плачуть кляті зорі,
Горить хай ватра у душі,
Прийди вночі до мене знову,
І знов стань музою мені!!!