Нев дпов дн сть розуму снам - Бардачные стихи, бес

Невідповідність розуму і снам
Невідповідність вистражданим болям
Моя вина – в розлуці із Тобою
В небаченні мене – Твоя вина.

Досяжність нахиляє нам крило
Досяжність – це не плата за чекання
Досяжність... відкриваємось востаннє,
Щоб потім знов так само не звело

Не тільки дим віршів, не тільки дим
Не тільки сум чекань під небосхилом
Не тільки зірка, що від слів зітліла
Не тільки те, на що не стачить сил...
Як неймовірно тисне тяжкість брил!..

А я не знаю, як я так живу
Тебе немає... І мене немає
І нас обох розлука обіймає
В її човні я тижнями пливу
І я не знаю, як я так живу

І я не знаю, далі жити як
Коли ці брили зрушити не хочуть
Коли бреду – неначе серед ночі
І де маяк? Не світиться маяк?

В човні моїм маленька світлина –
Твоє обличчя – слів твоїх безсоння
В човні моїм сижу, стискаю скроні
Караючись: у чім моя вина?

Чому це ніч? Чому для дня не час?
Чому ця невідомість так затято
Ледь струменить. І я, хоч і крилата,
Але застигла в путах стиглих фраз?

Не бачу краю. Берега не бачу.
Переплисти? Куди переплисти?
Цю мрію з чим мені переплести,
Щоб для життя хоч щось почати значити...
А я не значу.

Чекати снів, коли життя нема
Чекати дива, бо життя немає.
Чекати слова... А воно ридає,
не йде до мене навіть крадькома.

Сижу сама. Тут сонця вдосталь.
Купаюсь в сонці і мовчу.
Я знову, знову не лечу
Вмираю просто...

Мене замкнули у мою свободу
Мені перо дали для німоти
Мені сказали: хто такого роду,
Хай залишається без висоти
А ти живи – без права далі йти!

А ти живи – без права далі жить,
А ти живи, отруєна скорбото,
Шматочок неба притули до рота,
Подихай... І віддай його чужим...

Шматочок неба поки не тобі
Шматочок неба не тобі дарунок
Шматочок неба – недосяжний трунок
Щоб ним напитись, п”єш досяжний біль...

Коли б не ти... Як човен наш хита
Коли б не ти...Уже б човна не було
І як летіти – я уже забула
І як плисти, коли ріка не та?

У мене тут, в човні, багато риб.
Вони німі – і так їм зручно дуже.
І я німа. До мене всім байдуже
Ніхто не хоче скуштувать мій хліб.

Байдуже всім, чи є я, чи нема.
Вони мені німі, і я німа.