Нiчого особливого

Вбирала в себе, неначе губка,
Усмішки долі, краплинки сліз,
Безмежне небо, політ голубки,
І біле поле, й зимовий ліс.

Немов дитина скарби нехитрі,
Складала рими в прості вірші.
Та був не з глини, лише з повітря
Палац незримий її душі.


Рецензии