Нiчого особливого
Усмішки долі, краплинки сліз,
Безмежне небо, політ голубки,
І біле поле, й зимовий ліс.
Немов дитина скарби нехитрі,
Складала рими в прості вірші.
Та був не з глини, лише з повітря
Палац незримий її душі.
Свидетельство о публикации №106012202131