Мені нашепотіла вчора стежка,
Заплетена зеленим споришем,
Що ніби теплих променів мережка
Учора сперечалась із дощем.
Мені співали липи колискову,
І прилітали янголи у сні.
Та посміхнулась казка загадково
І залшилась у вчорашнім дні.
А зорі, ніби золота омана,
Мені казали: "Дівчинко, молись".
І квіт вишневий був таким духм'яним...
Було ще вчора, а уже - колись.
Ностальг я
© Copyright: Стеклянная, 2006
Свидетельство о публикации №106012102425
Свидетельство о публикации №106012102425
Рецензии