Перший сніг обпікає щоки.
Я навіки закохана в мить.
І хай кажуть усі пророки,
Що вже завтра цей світ згорить.
І не жаль мені ані секунди,
Ані миті нітрохи не жаль.
Я не зможу нічого забути,
Ні веселощі, ні печаль.
Я не міцно з землею пов'язана.
Крила вгору - обірветься звук.
Але нитка життєва розв'язана
З райських снів і пекельних мук.
Тільки б рух невірний не зробити,
Тільки б зберегти в собі весну.
Це так легко - наче скло розбити,
Начебто прокинутись від сну.
Мит життя
© Copyright: Стеклянная, 2006
Свидетельство о публикации №106012102414
Свидетельство о публикации №106012102414
Рецензии