Сумна ода половин

Напівсонце на сірому небі.
І якесь напівліто. Дощі.
Половини склеїти треба,
Бо щось сумно напівдуші.

Напівлюди з напівпарасольками
Кроки міряють у журбі.
Напівдіти напівдолоньками
Затуляють очі собі.

Цей "напів-" до безглуздя вічний.
Він, напевне, нам рідним став,
Ще коли Джоконді Да Вінчі
Напівусмішку дарував.

Напівщастя. Напівкохання.
Напівдоля. Нема вороття.
В грудях болісний щем.І чекання:
Коли ж зміниться півжиття?

Напівнебо напівпрозоре.
Прийде час, і заради мети
Полечу я назустріч зорям.
В напіввічність, в напівсвіти...


Рецензии