Вогнi майбутньо пори

Вогні майбутньої пори, присвячено Гійому Аполлінеру.

Я жив у світі темряви і зради,
Він повернув мені загублені краї.
Ридала ніч, безцінні ті поради,
Митець відкрив мені невідомі гаї!

Ніколи я не вірив в силу правди,
Душа моя належала пітьмі, –
Він жодним словом не завдав нам кривди,
А світ забув, забув його вірші!

Аполлінер – це геній перемоги!
І його велич сяє в небесах.
Він зірка світу, посланець від Бога!
Подарував нам волю у віршах...

Він допоміг мені відкрити вічність,
Безсмертні твори не горять в вогні!
Аполлінер –свята непересічність,
Ніколи не помруть його пісні!

Це той, хто говорив: “Не треба статуй!”
У квітах зла він ладен жити був!
Я точно знаю: вся поезія – соната,
Яку нам Бог колись у темряві здобув.

Аполлінера вічне сподівання,
Веде мене тепер крізь це життя,
І хай попереду страждання,
Мене вже не поглине небуття!

Поет, митець, наш лірик переможний,
Живуть його слова в моїй душі.
І кожен відгук серця неспроможний
Згасити полум’я майбутньої пори!