Моэ з бiлих снiжинок намисто
А на вулиці просто зима - тілом біла та вродою чиста.
Грає в місячнім сяйві вона таємниче,як зорі, іскристо.
Я на місячний промінь вночі знов нижу із сніжинок намисто.
Посміхається ніч і мовчить та дерева стоять урочисто.
Їм так щедро, старанно мороз срібло-іній в волосся вплітає,
Наче пензлем тонким, чарівним візерунком вікно прикрашає.
Ну а вітер такий пустун! Обіцявся ж прокинутись вранці!
Знову зиму в обійми схопив й закружляв у веселому танці.
Зашарілася, квітне зима, серед білої ночі – біла,
Закрутилася, замела, кучугурами розстелилась.
Ранок білий в моє вікно заіскрився біло-барвисто,
А на шибці диво нічне - моє з білих сніжинок намисто.
Свидетельство о публикации №106011801953
я подарю тебе любовь и нежность
всегда с тобой я встретиться готов
и встреча наша неизбежна
Юджин Папуша 02.03.2006 13:14 Заявить о нарушении
а роковая встреча- аж мороз по коже!
любвь и нежность? не мешает запастись и впрок,
не откажусь и от гирлянды нежных слов я тоже.:))
если ты появился на моей странице, да ещё с такииими стихами- то делаю вывод- жить и писать будешь и ещё как!! и в церковь я тоже сегодня сходила.:))
Валентина Силава 02.03.2006 16:53 Заявить о нарушении