Діамант душі твоєї – твоє кохання,
Чисті думки, ясні очі, палке бажання.
Цілував ти мої губи, очі, тіло.
Я тебе благала: „Любий, вгамуйся, милий!”
Хоч і любим називала, та не любила.
Десь душа була далеко, а твоїм – лише тіло.
Знав це місяць, що в віконце заглядав, сміючись,
Та ще про все знає сонце, хоч і знає, та мовчить.
От і я мовчу, бо знаю, не допоможе
Моя сповідь від печалі, що душу гложе.
Клявся ти, що любиш, та мені байдуже.
То була лиш гра, мій любий, тільки гра, мій любий... друже...
Диамант
© Copyright: Настя Потемкина, 2006
Свидетельство о публикации №106011702211
Свидетельство о публикации №106011702211
Рецензии
Настя, и мне Ваше стихотворение понравилось, даже весьма. Вы - умничка. Вам - успехов!
:-)) Будем!
Виктор Лови 01.09.2006 10:34 • Заявить о нарушении
:-)) Будем!
Виктор Лови 01.09.2006 10:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.