нудота

1.
Як не банально то звучить,
Але весна приходить лиш одначі
(а моя вже пішла). І серед ночі
Лежу на своєму матрасі, --
Не можу спати!
Я слухав дощик за вікном,
Потім поставив Баха..
Згадав про Бога. Агроном.
Людина – єдина.
Не доспала – проводжала.
Уже попутались всі рими
(я в них не дуже сильний.)
І знову пропускаю білі
 плями між рядками,
Але вірші від того не біліші..
(забігав Пушкіна гімнаст)
..І память -- як замок Горменгаста..
..Твоє лице ніяк не знайду..

2.

...ти -- не знаю де. Хоча, я знаю.
Але хіба то ти? вона? Не ти.
Ти в памяті. На чорно-білій фотокартці
Загубленій минулої зими,
Забута копія старого-молодого
Мене, і -- ти -- ми -- серед зими,
Чорно-сірим серед білого усього.

3.

Осіннє небо вкрилось хмарами,
Радіо погрожує грозами...
Прийдіть до мене примарами
Світлими темні спогади
Снами спаплюжені
В памяті змучені
Віршами замусолені
Часом спотворені
Спогади
Тих днів коли
Прощались ми
Коли
Холодий вітер закидав гілки
Дерев...

4.

Холодний вітер закида гілки
Дерев, зриває квіти на вінки
Літові. В останній раз пішли
Пройдемось стежками тими
Заповітними, що бігали ми
Ще дітками, бо назавжди
Вже не діти ми
Бо назавжди
Вже ми
Не ми
А я і ти
Чужі ми
Тепер стали
Назавжди

5.

Ти
Підеш з іншим по стежках чужих
Я – сам, по інших стежках.
Не треба спогадів гірких
Перебирати нишком.
Залишу память на вікні,
У пляшці – на самому дні,
Під дощем втопити би її,
Тай вітром –
пустити світом
спалити світлом
аби не квітла
чорним цвітом
в моїй голові

6.

Курити план -- в налом,
І пити вже не можу....
Не можу... за теплом
Твоїм я скучив! Може
Подзвонити? В тебе ж –
Діти. Ай, забити, та й
Запити! випити і – закурити
Піти на вулицю,
Скажуть – пяниця
Он іде. А це ж
Навіть не пятниця!
А ти ж – зрадниця!
А я ж замаявся
Думати! А я
Ж змучився
Мучитись!
Сучисько
Ти!
Я
Змучився...