Ким був ти у минулому житт!?

Ким був ти у минулому житті?
Плащі знімав з розпятих на хресті?
Чи до долоні цвяхи приставляв?
І я ж там був, - тобі допомагав.

Невже не ти у гроба чатував
І жіночку худеньку не впускав?
А я ж здригавсь од каркання ворон
І кутався у крадений хітон...

Нас Бог простив, кохання дарував...
Вже через вік мене ти малював:
Я позувала, ти розлив вино,
І усмішка лягла на полотно.

Тоді я ледве стримувала сміх,
А ти – митець, і здивував усіх:
Додав краплину смутку у очах
І за майбутню долю нашу страх...

Я, ще пізніше, жваво танцювала
На площі біля храму, і співала
Циганську пісню – пристрасну й гучну...
Мене шукав ти в натовпі одну.

Я пам’ятаю, ніби було вчора,
Як ти кричав: „Я – виродок, потвора!”,
Та ти, потворний тілом, щастя мав,
Бо Бог тобі любов подарував.

Я бачила в очах твоїх красу
І крізь віки тепер її несу.
Я знаю: нас для того Бог простив,
Щоб ти мене у всі віки любив.