Хмарки в’ються,
Понад морем,
Сонце л’ється,
Через гори...
Моє серце десь літає,
На хмарках відпочиває,
І душа моя танцює,
З янголятками жартує.
І невже – це все зі мною?
Чи в ілюзіях блукаю?
Чи можливо все забуду?
І не будеш ти зі мною,
І лиш в мріях я згублюся,
Як Офелія втоплюся!
І мене ти в снах покличеш,
І до тебе я з’явлюся!
Тож ми поряд будем завжди,
Хоч би як були далеко,
Не розділять нас с тобою,
Ні моря – ні океани!
Бо в морів, у них є берег,
А у океанів – дно є,
Хоч глибоке і далеке,
Та кінець він є у всього!
Лиш кохання – наше чисте,
Лиш воно кінця – не має!
Будем вічно під луною –
Не розділені з тобою.
Мо серце
© Copyright: Наталия Сытникова, 2005
Свидетельство о публикации №105122501148
Свидетельство о публикации №105122501148
Рецензии