Ми всі в "цивілізацію" ідемо
І кричимо про дружбу, мир, любов.
Та і надалі на алтар кладемо
Людські життя і проливаєм кров.
І на порозі двадцять першого століття,
В єпоху досконалості ідей,
Самі собі обрубуємо віття,
Калічачи природу і людей.
Не хочем воєн - і воюєм далі,
Немає в нас - то влізем у чужі.
І за відвагу тицяєм медалі
Для тих, хто ще живий й на рубежі
В нове тисячоліття втупив погляд,
Хто не загинув від безглуздих влад,
Тих, що ганблять лише чужий світогляд,
Не бачачи своїх потворних вад.
А навкруги, під маскою прогресу,
Руйнується природа і життя.
Мораль все далі зазнає регресу,
А ми усі чекаєм майбуття,
Що названо у Біблії "Едемом"
І кожен бачить місце там своє.
А поки, мов овець отара, йдемо
За тими, хто обіцянки дає.
Цив л зована кра на
© Copyright: Мария Кирилишина, 2005
Свидетельство о публикации №105122001744
Свидетельство о публикации №105122001744
Рецензии
Ти мене вибач, але так не можна, не можна так чути чужі думки , не можна настільки їх відтворювати. А може кожен із нас думає одне і те ж але сказати можуть одиниці.
Ця тема настільки болюча, я її вже вимучую в собі давно. Але прочитавши твій вірш, змушений описати свої думки з цього приводу.
Микос 12.03.2006 22:35 • Заявить о нарушении
Ця тема настільки болюча, я її вже вимучую в собі давно. Але прочитавши твій вірш, змушений описати свої думки з цього приводу.
Микос 12.03.2006 22:35 • Заявить о нарушении