Душевний храм свiй не ганьбiть

Ирина Зеленская
Бліді вуста шепочуть ледве
Слова останні в цім житті,
А нерухоме тіло мертве
Висить безсиле на хресті.

Своє життя віддав за людство,
Спокутував усі гріхи:
Гординю, зраду і розпутство...
Насправді – люди – ріп'яхи,

Які наповнили світ брудом,
Мораль забули, як Хреста,
Якого вбили самосудом,
А мали б цілувать перста.

О, люди смертні, схаменіться!
Душевний храм свій не ганьбіть!
Назад в життя ви озирніться
І вірні висновки зробіть!


© Copyright: Ирина Зеленская, 2005
Свидетельство о публикации №105121601578
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ирина Зеленская
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ирина Зеленская