Л! дуся! М! сяць

Лідуся і Місяць

Сидить сумна Лідуся,
Тре кулачками очі,
А Місяць жовтощокий
Питається з вікна:
„Чого не спиш, Лідуся?”
„Не сплю, бо я боюся:
Кудись поділась киця.
Мабуть, вона втекла.”

І стали ще сумніші
Лідусині очата,
А Місяць у кватирку
Шепоче: „Засинай!
Я бачив твою кицю –
Лягла на кухні спати.
Нема чого боятись,
І ти собі лягай.”

„А хто ж мене врятує? –
Заплакала Лідуся, -
Коли прийде Ревило*

З мішком своїм страшним?”
Всміхнувся добрий Місяць:
„За тебе я вступлюся.
Спи, засинай, Лідуся.
Я впораюся з ним!”

Лідуся втерла слізки,
Закрила оченята
І тихо засинає
Посеред подушок.
І сон Лідусі сниться:
Прийшов Ревило в хату,
А Місяць його садить
В його страшний мішок











* Ревило – дід, який ходить попід вікнами і слухає, чи чемні діти в хаті. А коли якась дитина плаче чи вередує, Ревило забирає її собі в мішок, і тягне хтозна-куди!


Рецензии
Справді чарівний твір.Але мушу знахабніло порадити довершити почате, замінивши "Лідуся" на кличну форму "Лідусю". Римування це не порушить, оскільки звуки досить близькі.
З незмінною пошаною,
Валентин.

Валео Лученко   27.08.2006 20:56     Заявить о нарушении
Дуже вдячна! Ви, можливо, помітили - ви мій єдиний читач! Була на вашому сайті - буду реєструватися, тільки ось ніяк українське псевдо не підберу...

Босоногая Сказочница   02.09.2006 16:20   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.