Дитинство. Матер

Нам рідна мова чується вві сні…
Нам рідна мати сон охороняє…
Його красу для нас тримає,
Так довгі ночі йдуть, і довгі дні…
І в колисковій голос ніжний ллється,
Його краса, напевне, неземна…
Так для дитини швидко промина
Ота пора, що десь дитинством зветься…

Тепер дорослі. Мати не співає,
Ми виросли, пора іти в життя…
Наївне і мале дитя
На нас з старих альбомів поглядає…
Позаду перший клас, позаду школа…
Позаду перші сльози від життя…
Назад давно немає вороття –
Із болем дивимось навколо…
Притулимось до материних рук,
Вони, як завжди, теплі і ласкаві,
Потонемо в її очах синяві…
Вона позбавить ненадовго мук…
Дитинство! Прощавай! Тебе б хотіла
Назад вернути. Та не можна так…
На нову сходинку піднявся шлях…
А добра мати моя посивіла…


Рецензии
Чудовий вірш, матір-свята тема, завжди знайдеться щось в душі, що надихне на створення такого вірша!

з повагою,

Наталья Конышева   13.06.2006 21:28     Заявить о нарушении
Дякую.

Так, про маму завжди є, що сказати... Але чомусь дуже важко буває підібрати слова для цього.

Ирина Шторм   14.06.2006 20:34   Заявить о нарушении
Пишу тут, бо як рецензію чомусь не вдається...
Серйозно, в мене аж сльози на очі навертаються. Так важко розставатися з дитинством, дійсно... Все дитинство провела без мами, вона була далеко від мене, в іншій країні, а так би хотілося... Та зрештою дякую за спогади, яких ніколи не мала...

Маша Макарова   02.12.2006 21:16   Заявить о нарушении