Ти знаєш, я заздрю сама собі,
За те,що відчула твій рідний подих...
За те, що не буде ні слів, ні оди,..
За те, що ти будеш, як завжди мій!..
...Хоча б на хвилину, на мить, на другу,
Хоча б на секунду... Але яку!
Я хочу завжди тобі бути Другом
Без панциру грошей і коньяку!
Я хочу ловити твій погляд стиха,
Я хочу мовчати,неначе скло...
Щоб знав ти, що очі теж можуть дихать
І жити так можуть ще років сто!
Ти знаєш, я заздрю собі уперше,
За те,що ти поруч, зі мною,тут...
За те, що, як завжди, за мною йдеш ти
І миті незвершень не з нами йдуть!
Ти зна ш?..
© Copyright: Олеся Билоцвит, 2005
Свидетельство о публикации №105112500443
Свидетельство о публикации №105112500443
Рецензии