порив душі.
жбурляє мотлох
що накопичений у днях буття
яке собаче це життя
свинячий вир
.залитий потом
цеберко крові знов в нужник
стікає
кров тече усюди
сльоза
гірка
гризе думки
агов, ви люди, чи не люди?
ї чорне геть царює скрізь та всюди
та запах жінки, як вино п’янкий
а небо
синее
далеко
а сонце
жовтеє
блищить?
літа в краях чужих лелеки
в долоні вітер не вхопить
із мозку тістечка не зліпиш
зараза жовта, як ти сліпиш!
чого ж так серденько болить
аби завзята оковита
питала нас: "І що, дозрів?"
чи то себе ти сам сповив?
он, подиви, ще й як зумів!
а що душа...ущент розбита
та язиком “цок-цок”, з проміж зубів...
гвiздок...
© Copyright: Георгий Че, 2005
Свидетельство о публикации №105112501530
Свидетельство о публикации №105112501530
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.