Страшинка

 
 
 В домі тихо, в домі сумно,
 Я одна в кімнаті.
 Можна гратись досхочу.
 Чом же на канапі
 Я забилась у куток
 І сиджу, трясуся?
 Я не хочу іграшок.
 Дуже я боюся.
 Ви не знаєте чого?
 В хаті є Страшинка!
 Чую кроки я її.
 Навіть павутинка
 Не від радості, а страху
 Забринить струною.
 Я подушками обклалась
 Начебто стіною,
 Ще й залізла під матрац.
 Що ж то впало, нене!
 Коло схованки кружля
 Щось страшне зелене!
 Придивилась – сукня нова
 Із стільчика впала.
 Як же я себе, маленьку,
 Нею налякала.
 Щось «кахи-кахи2 у кухні.
 Я сиджу тихенько.
 «Чап-чалап» у коридорі.
 Де ж ти ходиш, ненько?

 Я боюсь одна сидіти.
 Мама в магазині.
 А в куточку коло шафи
 Шарудить в корзині
 Теж якась нова страшинка.
 Досить вже лякати!
 Зараз злізу із канапи
 І піду шукати
 Ті напасті, що мені
 Не дають спокою.
 Я підкралася до кухні
 Й тихо так рукою
 Прочинила двері. Зразу
 Страх увесь минувся,
 Бо «кахикав» то годинник.
 Об поріг спіткнувся,
 Коридором все чалапав
 Гусачк маленький.
 Випущу його у двір.
 Ну, не бійсь, дурненький.
 Коло шафи у корзинці
 Кошеня дрімало.
 Шарудіннячком своїм
 Мене налякало.
 Ось і мама на поріг:
 - Доню, не боялась?
 - Ні, матусю, я сьогодні
 З страхом зустрічалась.
 І побачила, що страх
 Щось мале й гарненьке.
 Та як підеш десь із дому,
 Бери й мене, ненько.