Мiй президент - привид,
Зiтканий з ранiшнiх рос,
Якi ще не впали на землю.
Химерний, примарний,
Нiде не iснуючий Будда,
До ньoго дороги немає,
Бо fata morgana - несправжнє.
Вiн вмiє вчасно зникати,
Як тягнеш до нього правицю,
Бажаеш пiзнати на дотик.
Вiн розчиняється стрiмко
Над мною, над всею Вкраїною,
Лиш чується голос далекий,
Клекочучий смiх,
Чи то в пiднебессi,
Чи то iз безоднi...
Мiй президент - привид
© Copyright: Платон Самогонов, 2005
Свидетельство о публикации №105112100859
Свидетельство о публикации №105112100859
Рецензии