Смуток огорта плеч1,
Смуток огортає плечі,
Падає камінням в душу.
Ну чому на твої речі
Щось відповідати мушу?
Щось таке, про що потому
Сотню раз я пожалкую.
Прожену негоду-втому
І від тебе чимчикую
По протореній доріжці
У свою печалі хатку.
Квітку на тоненькій ніжці
Дарував мені на згадку.
Та не втримала бутону
Тонко-ніжна стебелина,
Похилилася додолу.
Чи то жінка, чи дитина –
Хто я, Господи? За віщо
Мука вічная кохання?
Хоч не знаю я навіщо,
Але трепетні зітхання,
Сльози смутку і розлуки
Я на спокій не зміняю.
Почуттів лишитись – муки.
У стражданні знов кохаю.
© Copyright: Алина Шанина, 2005
Свидетельство о публикации №105112001144
Свидетельство о публикации №105112001144
Рецензии