Ти моя найб льша та мниця

 Ти – моя найбільша таємниця.
 Ти – мої невиплакані сльози.
 Вщент наповнилась душі криниця
 Почуттям забутим. Знову грози
 Загуркочуть, мов небес пересторога.
 Я ступаю по розпечених вуглинах.
 А попереду ген-ген дорога.
 Небо все у зорях, як жаринах,
 Осяває шлях. До твого серця?
 Чи погибелі моєї і невдачі?
 Очі сліз вже повні, мов озерця,
 І душа волає все у розпачі.
 Заховаю свій біль – не побачиш.
 А серця, ніби крила, заб»ються.
 За кохання коханням віддячиш.
 І нехай сльози радості л»ються.


Рецензии