Її називали ви тихо: -Моя загадкова Леді.
І цілували ніжно у пурпурові вуста.
Звабливе у неї обличчя, волосся – немов із міді.
Та почуття холодні, і мова її пуста.
А я поруч вас тихенько, як та Попелюшка із казки,
Нанизую дні – години на нитку свого життя.
Сную, мов сіренька мишка, і мрію про море ласки.
Бо леді – лиш біле марево, і з цього не буде пуття.
Ви знову поряд проходите, кружляючи десь далеко
Думками, сьогодні пригорнете до серця знову її.
І знову забракне повітря, щоб крикнути, заволати:
- Коханий, єдиний, милий, кинь її! Кинь її!!!
називали ви тихо -Моя загадкова Лед
© Copyright: Алина Шанина, 2005
Свидетельство о публикации №105112001116
Свидетельство о публикации №105112001116
Рецензии