Я п ду в д тебе в дощ,
Щоб ні сліду, ні стежини
Ти потомку не знайшов.
Це тяжке звання дружини
Тягарем на плечі впало.
Ну чому в коханні – біль?
Одночасно в тобі – радість
І на рану мою сіль.
Не забудеш ти про мене,
Ночі кожної наснюсь.
Ти лишень чекай на мене.
Я з росою повернусь.
Свидетельство о публикации №105112001109