Ми граємось в кохання,
Забувши про розлуки.
У затишній кав’ярні
Цілую твої руки.
Приходить ніч до міста,
Вона із нас сміється
І знов метелик болю
У серці твоїм б’ється.
Нехай вона примара
Я все забути хочу.
Залишу тебе знову,
Щоб їй дарити ночі
Нехай вона – як мрія,
Що може не здійсниться
І, мабуть, що даремно
Мені ночами сниться.
„Я все про неї знаю”, –
Говорять твої очі.
„Я знов тобі пробачу”, –
Вуста твої шепочуть.
Приходить ніч до міста,
Лишається з тобою.
І знов метелик щастя
Обернеться журбою.
Нехай вона примара,
Я все забути хочу.
Залишу тебе знову,
Щоб їй віддати ночі.
Нехай вона – як мрія,
Що може не здійсниться,
Але живе надія,
Допоки вона сниться.
(В соавторстве с Юлией Котенко)
Мы играем в любовь
© Copyright: Сомалия, 2005
Свидетельство о публикации №105111402103
Свидетельство о публикации №105111402103
Рецензии