Мовчи, не тривож мої сни.
Мовчи, не полохай мрії.
Інакше невеселі думки
Впадуть на чорні вії.
Інакше прокинусь я знову,
Інакше я знов зрозумію:
Тебе я кохаю так сильно,
І знову скуштую полину.
Гірко-сумно без тебе,
Каплі роси на очах...
Я віддала тобі серце,
Відкинувши сором і страх.
Втону у безодні неба,
Злечу до поверхні води.
Забути тебе мені треба,
Забути навік, назавжди...
Мовчи, хоч гірка та отрута,
Не треба мене утішать.
Самотність – твоя це спокута
За те, що не вмієш кохать...
***
© Copyright: Мариолла Роганова, 2005
Свидетельство о публикации №105111201780
Свидетельство о публикации №105111201780
Рецензии