Last

Я вже не знаю, коли у останнє яскраво тебе я кохав,
Може тоді, коли місяць на небі на зірку самотню чекав.
Я вже не знаю, коли у останнє так довго блукав у словах,
Може тоді, коли мрії свої я стискав, як каміння в руках.

Подих на мить зупинивши, дивлюсь я на тебе
Дивлячись в очі твої, бачу душу свою я на скрізь.
Трапилось що, я питаю з сльозами у тебе, у неба,
Але не чує ніхто моїх слів, бо слова подівались кудись

Я вже не знаю, коли у останнє ці кам’яні стіни хитав,
Може тоді, коли вірив я в себе, йшов до гори і кохав.
Я вже не знаю, коли у останнє від болю ставав я сильніше,
Може тоді, коли поруч зі мною була ти ... раніше.

Кроки на зустріч, навряд чи врятують останні слова,
Ти не повіриш, але я учора був разом з тобою у снах.
Дивиться з верху на мене, нахмуривши брова, гора
Наших не здійснених мрій, заблукавших на моїх устах.

Я вже не знаю, коли у останнє над нами розвіється дим,
Може тоді, коли я зупинюсь перед храмом святим.
Я вже не знаю, коли у останнє я стану нарешті собою,
Може тоді, коли полум’я згасне і очі свої я закрою.

/07.11.2005/