Зимовий вечiр
Метелики підносяться з полін.
Іскриться в крильцях стигла журавлина,
Снігами запорошених долин.
Летять малі немов від холоду нічного
До незнайомого сузір’я по тепло.
Яскраві відблиски багаття золотого,
На стінах – наче мозаїчне дивне скло.
Чудові тіні, звільнені з ночей полону,
Рудим тим вогнищем народжені на світ,
Танцюють менует, зірвавши перепону
Між сьогоденням і минулим, ніби квіт.
Чарує вечір... Чиниться легенда
Про тепле літо, що, на жаль, пішло,
Про оксамит ночей, зірок тенета,
Світанку серпанкове ніжне тло.
Про пляж піщаний, де вже в сни зимові
Поринули покинуті сліди,
Про гладь озерну, береги шовкові,
Про те, що зігріває в холоди.
Свидетельство о публикации №105110900732
Довченко Александр 07.12.2005 17:24 Заявить о нарушении
Завжди рада гостям.
З повагою,
Тамара Борисовна Маршалова 07.12.2005 22:38 Заявить о нарушении