Осiнь завiтала в наше мiсто,
Листя вже скидають дерева,
I вдягає золоте намисто
Осінь - дивовижная пора.
Пожовклії листи в руках тримаю,
Вони, як промінь сонця на Землі,
І шепочуть, що тебе кохаю,
А ти: "Люблю!" - у відповідь мені.
Осінь стукотить в вікно дощами,
Плачуть всі бульвари і мости.
Приховала за цими сльозами
Осінь свою щедрість красоти.
Віти, похиливши одиноко,
Клени простягають до небес.
Нас обїєднала осінь кароока,
А кажуть, на землі нема чудес.
Мов у небо, зазирну у твої очі.
Зігріє мене ніжний погляд твій.
В холоднії осінні довгі ночі
Полину я в полон твоїх обійм.
Осiнь
© Copyright: Оксана Радужная, 2005
Свидетельство о публикации №105110501393
Свидетельство о публикации №105110501393
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.