"Перенеси мене на волю", -
Попросить сумно моя доля:
„Чому переді мною грати?
Чому не можу я співати?
Хіба літати я не в силах?”
Не знаю, де їй взяти крила -
Лечу, як сам собі захочу,
Чи вдень, чи в оксамиті ночі
Я забираю серце своє,
Не те ж бо щастя, що є долі.
Ти ж засинаєш в путах вічних,
Куєш їх кожен ранок звично,
Як зранку в мрії, задля тебе
З долоні сонце сходить в небо, -
Ти поринаєш в його сяйво,
Немов метелик в літні мальви.
Я ж в тузі вічній відлітаю,
Куди, чому, пробач, не знаю.
Перенеси мене на волю
© Copyright: Александр Кмель, 2005
Свидетельство о публикации №105110401266
Свидетельство о публикации №105110401266
Рецензии
Інколи, не дуже часто, я розмовляю українською. Я живу в Києві, як мені здається, і автор. Дякую, за чудовий витвір духа та почуттів, які гармонійно розмовляють мовою кохання між собою. Дякую за чудові почуття, що виникли в мєму серці, читаючи Ваші твори! Ви неперверщено пишете будь-якою мовою, вони однаково зрозуміла та лагідна для мене.
Татьяна Шеремет 18.03.2007 13:18 • Заявить о нарушении
Татьяна Шеремет 18.03.2007 13:18 • Заявить о нарушении