AquaAllegoria
З спиртовим смаком кави і хмаринка
Хова твоє обмануте обличчя,
Нірвани вічної ти смак сприймаєш
І мить падіння відчуваєш
І чи не казка є, що ти існуєш?
Сама собі радієш, чи сумуєш,
Летиш в полоні мрій та забуття
Й не бачиш ти весни,
Що спалить лід життя?
Чи ж то впаде тепла проміння
В холодне необпалене сумління
На кригу, що блищала мовби сталь,
Зійде туман, а звідти -
Що може вийти?
Свидетельство о публикации №105101900210