AquaAllegoria

В твоїх вустах стоїть крижинка
З спиртовим смаком кави і хмаринка
Хова твоє обмануте обличчя,
Нірвани вічної ти смак сприймаєш
І мить падіння відчуваєш

І чи не казка є, що ти існуєш?
Сама собі радієш, чи сумуєш,
Летиш в полоні мрій та забуття
Й не бачиш ти весни,
Що спалить лід життя?

Чи ж то впаде тепла проміння
В холодне необпалене сумління
На кригу, що блищала мовби сталь,
Зійде туман, а звідти -
Що може вийти?


Рецензии
т.е. спасибо

Александр Кмель   03.02.2006 13:06     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.