Пробачити тобі? – Я хочу більшого.
Кохаючи тебе, я стану раною.
А завтра ти будеш лиш віршами.
Сьогодні плакати не стану я,
А завтра все буде по-іншому.
Забути, що було? – Скосились мріями
Безмовні квіти, вічністю даровані.
Спали мене жагою віч і віями!
Твої слова, мовчанням зачаровані,
Уже не зроблять того, що хотіли ми.
Сказати щось без слів? – Кричу мовчанкою.
Осліпну поглядом і онімію жестами.
Я марю волею, а стану бранкою.
Із усіма незгодами й протестами
Залишусь некоханою коханкою.
Пробачити тоб?
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2005
Свидетельство о публикации №105101000396
Свидетельство о публикации №105101000396
Рецензии
Як давно це було... Збірка молодих поетів Черкащини. 2003 рік. Здається, так? Я теж десь там засвітився. А цей вірш відксерений на папірці поміж моїх зошитів досі лежить.
Роман Зуев 17.12.2010 16:05 • Заявить о нарушении
Роман Зуев 17.12.2010 16:05 • Заявить о нарушении