Та, зрештою, усе було не так.
Набряклі очі просяться угору,
І серце б’ється, як об стіл кулак,
І тисне кров бульдозер до упору.
Та, зрештою, мій спокій тільки грим.
Гарячі очі мінус двадцять світять.
Коктейль душі обличчям не моїм
Пита у перехожих, чи помітять.
Це об’єктив під назвою життя –
В ефір виходять особливі кадри –
Війна любові, зради, почуття.
Кидай під ноги смертоносні ядра!
Ракурс
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2005
Свидетельство о публикации №105101000378
Свидетельство о публикации №105101000378
Рецензии