Несу у завтра вій вчорашній подив
Своїх сльозливо вицвілих очей,
Своїх долонь обпечено-негордих,
Проблемість дня з морозами ночей.
Нічого не змінилося на краще.
Несу у завтра біль душевних мук.
Все „марно” я розтринькаю в „нізащо”,
Здушивши мозок у безсиллі рук.
Ховаю сонце в очі несміливі.
Наступний день візьме від мене мало...
Несу у завтра те, що я спалила.
Несу у завтра те, що вчора вкрала.
Завтра
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2005
Свидетельство о публикации №105101000377
Свидетельство о публикации №105101000377
Рецензии