Мене викинули за ліжко.
Я не мріяла бут вічною –
Хоч не плюшевою... та... кішкою...
Я назвалася в тебе подружка.
Так! Коханкою бути соромно!
В моїх лапах брудною подушка не здавалась.–
Ми грязні порівну.
Начинились пожовклою ватою,
Ще беззубі, а кігті гостримо.
Під кохання ляльковою маскою
Один одному ми підходимо.
Разом очі блистять млявотою
І торочаться вуха ріжками.
Толку з того, що я гидотою
Всіх назву, хто не зветься кішками!..
Я подряпаю очі бережно,
Хоч на злості твоїй не знаюся.
Нуль – ціна моїй вроді мережаній!
Бо душа тільки ватяна... Каюся.
Як не кличуть, особу вказують –
Вчора різна, сьогодні – інша.
„Мурка” – личить, „Вона” – образливо,
У обіймах твоїх я – Кішка.
Але ця ейфорія пройде –
Я на смітнику плюшева хвойда!
... Мене викинули за ліжко.
М яка грашка котик б ля альфатера
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2005
Свидетельство о публикации №105100701764
Свидетельство о публикации №105100701764
Рецензии