Як чудово пахнуть квіти,
Їх в селі нема де діти,
Аромат духмяний мають
І метелики літають.
А на лузі, під горою,
Свині чавкають корою,
А коза під огірками.
Кури топчуть все ногами…
Але що це? Подивіться!
Що за сморід? Зупиніться
І тікайте хто - куда!
Так смердить чиясь нога.
Хтось під дубом причаївся,
Хтось, що років сто не мився.
Не підходь до дуба ти!
Почорніли всі хати…
Навкруги так пусто стало,
Тільки хтось тамо їсть сало.
Хтось вонючий, як помийка,
Хтось, у кого в попі лійка,
Крізь яку газує сміло
І село травить уміло.
Він замінить дихлофос,
Не рівня йому й навоз.
Він – це Вітя, не простак.
Скунс для нього – це мудак.
Його запах ріже очі
І смердить завжди до ночі.
Ти не зв’язуйся з Вітьком,
Бо як пукне він тайком
Будеш ти себе давити
І пощади враз просити.
Посвящается самому любимому братику в мире
Любий брат
© Copyright: Оля Рубич, 2005
Свидетельство о публикации №105100400854
Свидетельство о публикации №105100400854
Рецензии