Чому я не туман осiннiй...
* * *
Чому я не туман осінній,
Що сумом розстелився при дорозі,
Чому я не людське весілля,
Яке сміється і разом голосить.
Чому не річка, водоспад ревучий
Серед ущелин, серед гір холодних,
Чому не квітка, як вогонь пекуча,
Покірна, горда і така самотня.
Чому не ластівка, що своїм тілом,
Закрила, захистила ластiв`яток,
Чому не ніч, що вміє так уміло
Ховати біль, яким вона багата.
Чому пішла, щоб більш не повернутись,
Чом посміхаюся, а очі плачуть.
Так в спину вітер дме - не оглянутись.
Прозрієш. Та мене вже не побачиш...
2002г.
Свидетельство о публикации №105100101438
И почему я ни туман осенний,
Что у дороги лёг печально ночью,
Ни чьей-то свадьбы шумное веселье,
Где и поют, и плачут, и хохочут.
Ни речка я среди ущелий горных,
Ни водопада бурные потоки,
И ни цветок, и огненный, и гордый –
Такой же гордый, как и одинокий.
Ну почему ни ласточка, что телом,
Птенцов своих, от бед спасая, прячет,
Ни ночь, что укрывает так умело
Тоску и боль, чтоб стать ещё богаче.
Ушла совсем. Откуда же тревога?
Чему смеюсь, ведь слёзы лью в обиде?
Мне ветер в спину, скатертью дорога…
А ты прозреешь - чтобы не увидеть.
Марья Иванова 10.04.2010 08:50 Заявить о нарушении