День номер ноль М. Б

Загубився між строчок,
Коли писав тобі листа.
Раптово забував, про що хотів сказати,
Сидів і думав про тебе

Чомусь мені так ярко стає образ,
Коли ти стоїш на вулицях цього міста,
Але саме ЦІХ вулицях,
І скоріш за все їде дощ.

Я бачу тебе як янгола,
Який цей дощ бачив іще в небі,
Який бачив мільйони таких дощів
І знав тисячи вулиць різних міст.

Але він стояв, тихо посміхаючись, ТУТ
Стояв, посміхався очами, краплинки текли по обличчю,
І чекав. Тобто він вже все знав наперед,
Але ці хвилини чекання були такі солодкі...

Ти була янголом, який зараз закутався би в плащ,
Неодмінно світлий, або сірий,
Стрепенувся, повернув голову,
І нарешті побачив її.

Але ж то ти була янголом,
Тож і той, кого ти чекала,звичайно був хлопцем.
Він стоявзнизу вулиці і дивився на тебе.
Він був впевнен, що ти - янгол.

Далі - ви дивились один одному в очі -
Так багато часу, стільки суму і очікуванне напливло,
Але від цього лишилось ще більше кохання,
І ще більше щастя від того, що зустріли один одного

Він тримав твої руки. Витирав краплі дощу,
Але скоріш за все він просто гладив твоє обличчя,
Намагаючись зігріти його і дивуючись його красою.

Ти поклала свої руки на його і дивилась йому в очі.
Ти бачила стільки очей і відчувала стільки сердець,
І кожного разу так хотілось знайти це,
Єдине таке відверте, таке віддане, таке дитяче і закохане

Потім був теплий дім, кава, одна на двох,
Незвично м'який і теплий ранок, який так не хотів закінчуватись,
Навмисне, вигадане розставання, щоб з'їздити на роботу,
І очікування, очікування знову зустрічи, голосу в телефоні, смс...

Далі було боже вілля, бо тільки так, вкрившись від людей і Бога
Можна сховатись в одній людині, в одному щасті.
Чи може його бути забагато? ...Вони їздили поїздами,
Дихали повітрям різних міст, слухали їх голоси, настрої,

Блукали дорогами сухими і гарячими,
Ховались від дощу і пили воду гірських річок,
А потім повертались додому, бо дома
Завжди тепло і світло, вдома можна згадати все, що було,
Вдома можна любити один одного, спати і прокидатись поруч.

***
Звів очі, подивився на лист, що писав колись -
Купа пустих речень і лише ці думки, що так і не написав тоді.
Сумно. Поставив крапку. Нема сенсу підписувати.
Закрив очі. Відкрив і написав - я тебе люблю.
Я люблю тебе, сонечко. Нехай тобі світло буде.
Вимкнув комп. Посидів і ліг спати.

Добраніч, моє кохане.